Потяг у 31 грудня мав стати звичайним, тихим рейсом, принаймні так вважав провідник Микола Іванович. Проте у долі на це були інші плани.

Цього особливого дня з Києва до Львова вирушили повністю протилежні одне одному пасажири, які зайняли місця в одному й тому самому вагоні. Замість омріяного спокою провідник намагається розрядити напругу, але навіть персонал вагона-ресторану додає перцю та хаосу. Здається, потяг відчув це напруження, і застряг в безлюдному полі.

У цій екстремальній ситуації пасажири виявляють свої найкращі якості, починають слухати та розуміти, адже світло всередині кожного з них сильніше будь-якої темряви. Зблизившись, вони з великим задоволенням починають втілювати мрії одне одного. Адже новорічне диво саме собою не трапляється.